Клич Чорного Ворона – Олександр Волик

«Клич Чорного Ворона» — історична пісня, створена за мотивами справжньої відозви «До населення України», підписаної отаманами Холодного Яру Чорним Вороном, Бідою та Ламай-Ярмом у роки Української революції. Отаман Чорний Ворон — повстанський псевдонім Івана Яковича Чорновуса, уродженця околиць села Товмач на Черкащині. Він був полковником Лебединського полку Холодноярської організації, одним із найвідоміших командирів українського повстанського руху, який у 1920-х роках вів боротьбу проти більшовицької окупації України. Чекісти називали його «непримиримим ворогом». Якщо відкинути пропагандистську лексику, це означає лише одне: він був талановитим, досвідченим і невловимим отаманом, який не скорився окупантам. У 1921 році його загін налічував близько 150 піших і 25 кінних козаків. Вони діяли в Холодному Яру, Лебединському та Шполянських лісах, на території сучасної Черкащини, борючись за право України бути вільною. З донесень самих чекістів ми дізнаємося, що Чорний Ворон був не лише воїном, а й поетом. Вони описували його як високого чоловіка з довгою широкою чорною бородою та волоссям до плечей, чорними очима, суворим і серйозним виразом обличчя та зазначали, що він «пише вірші та українські пісні, називає себе поетом». Саме тому ця відозва має для мене особливу цінність: куплети пісні — це фактично поетичний заклик, створений самим Чорним Вороном. Мій внесок у цю пісню — лише приспів, який я написав, спираючись на історичні факти та з великою повагою до цієї непересічної людини. У тексті пісні я свідомо замінив слово, яким у відозві початку XX століття позначали євреїв, на слова «більшовики» та «кати». Ця зміна не змінює головної думки документа, але прибирає етнічне узагальнення, залишаючи історичний зміст боротьби проти більшовицького режиму. У пісні також зустрічається вислів «не стало солі». Це давній український фразеологізм, який означає настання великої біди, беззаконня, розрухи й втрату звичного порядку життя. А рядок «Осталася із подвір'я чорненька кружалка» — народний образ згарища: чорного сліду від попелу й вугілля, що залишався після спаленого ворогом обійстя. Щоб краще зрозуміти, чому такі люди, як Чорний Ворон, взялися за зброю, достатньо згадати події травня 1920 року. Коли через Лебедин проходили частини кінної армії Будьонного, село було пограбоване, жінок і дівчат ґвалтували, двох священників розстріляли. Майже одразу після цього прибули чекісти й продзагони, які взяли понад сотню селян у заручники, погрожуючи розстрілювати кожного десятого за невиконання продрозкладки. Я щиро сподіваюся, що ця пісня допоможе ще більшій кількості людей дізнатися про отамана Чорного Ворона — хороброго воїна, поета й одного з тих українців, які присвятили своє життя боротьбі за незалежність України. Тепер, 10 вересня 2026 року, коли пісня набрала понад 5 мільйонів прослуховувань, хочу з великою вдячністю згадати Юрія Горліса-Горського, Романа Коваля, Василя Шкляра та всіх дослідників і популяризаторів, які своєю працею зберігали й повертали українцям історію Холодного Яру та його незламних борців, зокрема славного отамана Чорного Ворона. Моя пісня — лише ще один голос у цій великій справі збереження нашої історичної пам’яті. Слава Україні! Текст: Отаман Чорний Ворон (початок 1920-х), Олександр Волик (приспів, 2026) Музичне оформлення: 2026 Авторська пісня на основі історичного першоджерела Текст пісні: Українці, схаменіця! Годі спати! Гей, просніця! Вже звернуло із півночі, протирайте свої очі. Вже світові півні співають, а ви й досі ще спите, Більшовики братів вбивають, а ви дома сидите. Хіба ще вам не надоїло од катів ховаця, Свої хати кидать навстіж та в норах скитаця? Чи не луче йти до гурту, та брати в руку зброю, Та вигнати оцих кацапів геть з Неньки додому. Нехай ідуть на кацапщину та там і воюють, А то прийшли до нас у хату та тут порядкують. Ану, брати, всі до зброї! Годі вам журиця, Та станем за Україну з ворогами биця. Ой, звертався Чорний Ворон до свого народу, Закликав братів до зброї — здобувать свободу. Гримів той клич отамана з Лебединського лісу: "Браття, покладімо край кацапському бісу!" Треба биця з ворогами, щоб добиця волі, Бо немає уже часу і "не стало солі". А це все нам наробили прокляті кацапи, Зруйнували Україну й попалили хати. А ви в норах сидите, наче вам не жалко. Осталася із подвір’я чорненька кружалка. А як би ви, українці, зібралися вмісці, То було б тоді кацапам і катам всім тісно. Ану, брати українці, подумайте гарненько, Та сходьтеся по два, по три до нас помаленьку. Ідіть усі українці, як Ненькою довільні, Та виженем усіх ворогів, тоді будем вільні. Ой, звертався Чорний Ворон до свого народу, Закликав братів до зброї — здобувать свободу. Гримів той клич отамана з Лебединського лісу: "Браття, покладімо край кацапському бісу!" #КличЧорногоВорона #ЧорнийВорон #ХолоднийЯр #СелоЛебедин #УкраїнськаПісня #ІсторичнаПісня #ІсторіяУкраїни #ЛебединськийПолк #УкраїнськіПовстанці #УкраїнськаРеволюція #ОтаманЧорнийВорон #ОлександрВолик #VolykMusic