Розмовляти математичною: наголоси, вживання, відмінки

Апд Треба дописати слово «нескінчЕнність». В відео помилково використовувалося слово безмЕжність, але в математичному контексті краще перше —- Величина́ але величи́ни. НА тобі, величиНА! Чи вЧИли велиЧИни? Весь. У мене були складнощі зі словоми всіх, всім, і с наголосоми в словах всьОго та всьОму. Вигадала слово всьОмга, чим відрегулювала наголоси. А перші запам’ятала вигадавши – всім по вісім (наприклад, років). Ви́раз. Раз – коротке слово, тому ВИИраз, наголос на перший склад. від'є́мник. Від Ємності. Наголос на є. Відобрази́тись. Раз – коротке слово, не на нього, залишається один милозвучний варіант, ставити наголос після. Відобрази́тись, відобрази́лася. Відо́мо – як свідомо. Водно́ча́с – час на дно. Може бути подвійний наголос. Говори́ти. Майже скрізь наголос на ту голосну, на яку й в питанні. Говори́ти – що робИти? Говори́в – що робИв? Гово́римо – що рОбимо? Майже скрізь наголос на ту голосну, на яку й в питанні. Грам. Цікаво, що в правильному узгодженні з числівником треба говорити 2 грами. Да́ний – наголос як в імені Дана. Навіть в слові дАно. Але в минулому та майбутньому на останній склад дамО, далИ, дастЕ, далА, далО. далИ Дані дан – нагадує про два випадки. дев'яно́сто. Є 7 типів відмінювання кількісних числівників, це четвертий. За яким відмінюються числівники сорок, дев’яносто, сто. Ці числівники в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -a Діа́метр. Знову повторюється те, що казати треба «два діаметри», тому що діє правило узгодження від двох до 4 Ді́лене дІло Дільни́к як дільнИчний добу́ток бУтів. довжина́ як множинА, довжИни як множИни. Дода́нок як І Дана, на а. Дода́тний. Дода́тна дАта. Доповня́льний. Тут цікаве саме слово. Наприклад, є доповняльні промені. Ще є цікаве слово шУкане, теж потрібно знати. Дріб та дробовИй. ДробовОму дрОбу взяли новУ рОбу. Ду́жка, але дужкИ. ДУжка й дужкИ, як дУмка й думкИ. Завда́ння ДАно завдАння. За́вжди́ будеш правий. Зада́ти, але за́дано. Задано, як згАдано, але задАти, як згадАти. Зме́ншуване. Тут мені цікаво те, що воно без м’якого знака, як і слово ме́нше. Тут літер МЕНШЕ, ніж очікувалося. Знаме́нник. Просто зауважую, що є таке слово. Зру́чний. ЗрУчна ручка. Він. Цікаво, що ньо́го, але його́. КогО? – ЙогО! КОму? – НьОму! Кілогра́м. Знову ж цікава множина Називного відмінка – кілограми. Коефіціє́нт. Не можу звикнути, що його говОрять саме через Є. Куб. Куби як Куба. Ме́нший. Знову ж, тут літер МЕНШЕ, ніж очікувалося, тому без м’якого знака. Мно́жник як мнОження, наголошується на О. стАн наста́ння. Нови́й як старИй. прикметник тверда група Оди́н. Тут можна помилитися в наголосі в словах одного́, одному́. Ого, нема лише одного! Одному йому буде незалік. Одна́ково та знАково. Перві́сна. ПервІсний вІск. Переги́н, перерІз, але перЕтин. Переги́н перегИнув, перерІз перерІзав, але перЕтин тільки репнув. ПлощинА, півплощи́на, півпло́щини. Наголоси з кінця на перший, другий та третій склад. Плюси як флЮси. Поверну́ти поверну́ пове́рне. Після В наголоси тільки в майбутньому часі, крім 1 особи однини. Ці слова поднібні словам вернУ та вЕрне. ВернУ Уно (підкреслює, що таке слово одне серез майбутніх). По́даний. Приходить на думку лише «істи по́дано». Поділи́ти. Отак, я думала цей процес має іншу приставку) По́ділка як посмішка. Пока́зник. Каже, покАзник не покАже. Поро́жній рОлік, скаже дехто) Посу́дина. Цікаве слово. Похідна́ зі дна. Провести́ можеш ТИ, в цьому випадку наголос на останній склад. Про́сти́й – наголос просто скрізь! Просторо́вий та здорОвий! Ра́зом – однина – наголос на перший склад, множина. Як от раза́ми, на другий. Ребро́ але ре́бер (в множині). Бро, де твоє ребро? Ребрам треба чЕдер (кальцій, я мала на увазі). Рі́вний, звертаю увагу на використання. Ці трикутники рівні. Різни́ця, використання. розв'яза́ння, це те, що пишуть після умови та запитання задачі. Але вчителі кажуть, що існує і розв'я́зування Розділи́ти, теж слово, яке треба вживати. Ро́змах, наприклад, вибірки. Сами́й хліб, але той са́мий. Сере́дина, наголос усере́дині Симетрі́я. Тія симетрІя. Си́нус та косинус мають И, а не і. Синтус. Слі́дувати, слідує. Теж треба знати слово. Спадни́й. Там де спад – там немає наголосу. Вісімдеся́т. Мені чомусь складно вимовити. Сторона́. Одна сторонА, але дві стОрони. Я уявляю написаними два цих слова і між ними межу, яка буква ближче до межі – та і наголошена. Та́ко́ж наголоси скрізь. Тре́тій, тре́тього, ЬО. числівник порядковий усере́дині наголос і стоїть. Це – це́нтнер. Час. Немає в нАс чАсу. В однині наголос на перший склад, в множині на другий, наприклад, часИ. Ча́стка. Але часткИ. СиметрІя наголосів) Чисе́льник, не треба плутати з числівником)