Слово — те, що почуте: дивовижна історія одного слова

Українське слово походить від праслов’янського slovo і пов’язане з давнім значенням «те, що сказано», а ще глибше — «те, що можна чути». Поруч із ним дослідники розглядають праслов’янське слути — «називатися, бути відомим», а також слух і славу. Усі ці слова пов’язує давній індоєвропейський корінь зі значенням «слухати, чути». Виходить цікава мовна послідовність: те, що почули → те, про що дізналися → те, що стало відомим → те, про що говорять. Але слово — це не лише етимологія. В українській мові ми даємо слово, дотримуємо слова, беремо слово, маємо слово, передаємо слово. Тобто сприймаємо його не просто як звук, а як дію і відповідальність. У цьому випуску «Слів і сенсів» — про походження слова слово, його зв’язок зі слухом і славою та про те, чому сказане слово починає жити власним життям. #СловаІСенси #українськаМова #мовознавство #етимологія #слово #українськіСлова #історіяСлова #лексика #українська #цікаваУкраїнська #КсеніяТараненко #тараненко #промову